O.U.T.D.U. "Liberta e Giustizia"

З новим 2017 роком!!!

admin — Sat, 31 Dec 2016 13:33:50 GMT

$CUT$З Новим 2017 роком всіх вітаємо та бажаємо щоб, в прийдешньому році, нарешті наступив переломний момент.

Переломний момент, який нарешті відрубає кінцівки потворі, яка зазіхнула на нашу землю і який пришвидшить перемогу України над ворогом.

Слава Україні!!!

Героям Слава!!!

Перемога буде за нами бо правда на нашому боці!!!

УПГОІ "Свобода та Справедливість"

Голодомор ХХ-го століття.Час темряви...

admin — Tue, 29 Nov 2016 08:32:27 GMT

В продовження теми про Голодомор ХХ-го століття. Без коментарів.

Геноцид українського народу

admin — Sat, 26 Nov 2016 09:41:21 GMT

У ці дні, цілий світ вшановує пам"ять жертв великої трагедії двадцятого століття - штучного голодомору українського народу впродовж 1921-1923, 1932-1933, 1946-1947 років.$CUT$

Голодомо́р що відбувався в ці роки — масовий, навмисно організований радянською владою голод, що призвів до багатомільйонних людських втрат у сільській місцевості на території Української РСР (землі сучасної України) за винятком семи західних областей,Криму і Південної Бесарабії, які тоді не входили до УРСР) та Кубані , переважну більшість населення якої становили українці. Викликаний свідомими і цілеспрямованими заходами вищого керівництва Радянського Союзу і Української РСР на чолі зі Сталіним, розрахованими на придушення українського національно-визвольного руху і фізичного знищення частини українських селян.

А на землі та в оселі винищених українців - масове переселення росіян.
Таким чином, комуністична влада також планомірно проводила знищення української мови, культури, автентичності. Загалом - це була планомірна акція на винищення українців, як нації.
Ми, нащадки - повинні пам"ятати невинно убієнних жертв комуністичного режиму, та робити все щоб в майбутньому такі трагедії не повторювалися.

P.S.Після розсекречення архівів КДБ колишньої совітської імперії та доступу даних матеріалів до широкого загалу, нарешті правда розставить все на свої місця. Шану мертвим, невинно убієнним та осуд їхніх вбивць.

З Днем Незалежності, Україно!!!

admin — Sat, 20 Aug 2016 10:25:47 GMT

Посвята Україні

Україно, Україно.

Ти велична, незбагненна земля,

Ти для нас, Україно, єдина,

Ти у нашому серці одна.$CUT$

О, земле моя. Ти віками терпіла наругу,

Яку ворог постійно з тобою робив.

Ти у кожному ворозі бачила друга,

Але друг той тебе, як хотів так гнобив.

Розлетілись ми діти твої Україно по світу,

Де у праці важкій проходять роки.

Можновладці, на рідній землі не дали змоги жити,

Змусивши всіх в злидні та жебри піти.

Розлетілись по світу, шукаючи кращої долі,

Заробити на світле майбутнє та краще життя.

Де в праці нелегкій, де немовби в неволі

Думка гріє – до злиднів нема вороття.

Ми думками з тобою завжди, Україно.

Своє серце залишили де рідний поріг.

Ти для нас, українців, земле єдина

На далекій землі, як той оберіг.

(Італія 10.01.2005)

Всі права застережені А.Остащук 2005 ©

Усіх українців – нащадків Київської Русі, вітаємо з Днем Незалежності України. А по справедливості - з Днем відновлення Незалежності.

Рівно 25 років тому, завдяки патріотично налаштованим депутатам тодішньої ВР УРСР, було подолано супротив комуністичної більшості в парламенті і прийнято рішення про вихід з СРСР та проголошення Незалежності…

Після 70-ти річного «братського» поневолення з боку північного сусіда Україна зітхнула з полегшенням. Майже у всіх 15 державах тодішнього союзу відбулися кровопролиття за свою незалежність. Тільки в Україні процес виходу з совітської імперії відбувся мирним шляхом. Але старші люди, які бачили багато на своєму віку, казали що незалежність нам далася легко і це повинно насторожувати. Оскільки північний сусід, а саме московія так це не полишить.

Як результат, ми стали свідками коли на 23 році Незалежності, московія від пасивних дій, стосовно нашої України, перейшла до активних – анексія Криму та розв’язана війна на сході нашої держави. Все це тільки з однією метою – підкорення та поневолення.

Але тільки завдячуючи нашим волонтерам, добровольчим батальйонам та опісля збройним силам, вдалося зупинити ординську навалу там звідки все починалася.

Якщо не має політичної волі по швидкому звільненню окупованих територій від загарбника, то силу духу та силу волі до перемоги ще ніхто не відміняв.

А тому перемога буде за нами, бо ми не загарбували чужі землі та є господарями на своїй Богом даній землі.

Як писав великий Кобзар, ще в далекому 1860 році:

«…І на оновленій землі

Врага не буде, супостата,

А буде син, і буде мати,

І будуть люде на землі.»

Згадаємо разом, як і завдяки кому Україна відновила свою Незалежність в 1991 році.

Ще раз зі святом.

Слава Україні!!!

Героям слава!!!

P.S. Цікава стаття про історію України, для ознайомлення:

http://www.patent.net.ua/intellectus/facts/46/ua.html

Урок для влади, як не втратити Україну та зберегти державу

admin — Sat, 23 Jul 2016 20:00:33 GMT

Війна. Вже вкотре я наголошую, що в Україні війна, а не АТО.

Ця війна для когось трагедія, а для когось і спосіб заробітку на крові, на біді.

Прикро спостерігати, як під час війни суспільство поділене на два полюси. $CUT$

Один полюс робить все для перемоги – воює, лікує, забезпечує всім необхідним. Інший – жирує, веселиться, фестивалить…

Введення військового стану, як було необхідне два роки тому - так є актуальним і сьогодні. Деяким політикам це не вигідно. Але це окрема тема.

В світлі подій, що так мордують нашу Україну, хотілося б довести до уваги тверезомислячих людей думку шанованої, але мало відомої для загалу людини. Людини, що знає війну не з фільмів, а з практики. Яка після розпаду совітської імперії повернулася до рідної України, щоб передати свої знання та вміння наступним поколінням.

В даному випадку можна сказати: «Хто має вуха нехай почує, хто має очі нехай побачить». І цієї думки, в основному, повинні дослухатися ті хто відповідає за долю України, ті в чиїх повноваженнях закінчити війну та повернути в Україну мир та спокій…

Ще в далекому 1996 році генерал-лейтенант Олексій Лавренюк, на той час начальник кафедри стратегії Академії ЗСУ, екс-заступник начальника Ґенерального штабу констатував: «Збройні Сили України, які маємо, не є національною, народною армією. Я наполягаю, щоб армія була етнічною, щоб у військових вузах навчалися переважно українці, командні пости займали українці й уряд був – український. Тому що уряд і армія – це одне ціле… Нам треба 450 тисяч військовослужбовців, з них – 90 тисяч офіцерів, 10 тисяч – прапорщиків, щороку – 100 тисяч призовників, щоб за десять років підготувати до захисту Вітчизни 1,5 мільйона чоловічого населення. Ніхто наразі не знає, коли і де доведеться воювати». Як у воду дивився український генерал-лейтенант.

"Шансів побачити Донбас у складі України до кінця 2016 року стає все менше. Бо немає твердої політичної волі до перемоги. Лише заяви, що «воєнного вирішення конфлікту на Донбасі немає». Невже ми, найбільша держава в Європі за територією і з населенням в 42 мільйони не в змозі самі, без сторонньої допомоги звільнити невеликий клаптик української землі від ворога? Ну є на території України 6-8 тисяч російських військ. Невже це така потуга, яку неможливо закопати в українську землю? Можливо! Тільки нам потрібно зібрати всі сили і завдати рішучого удару.

Два роки тому на Сході України офіційно розпочалася антитерористична операція (АТО) із залученням Збройних Сил України (ЗСУ). Намагаючись реалізувати «кримський сценарій» на території Донецької та Луганської областей, російські спецслужби заохочували регіональний сепаратизм, організовували захоплення державних установ, влаштовували масові заворушення та збройні провокації. Росія тоді ж почала вводити в Україну так звані «гуманітарні» конвої, постачаючи проросійським терористам і «добровольцям» зброю, боєприпаси, паливно-мастильні матеріали. Розвідка повідомляла вище керівництво держави про перетинання державного кордону України колонами танків, артилерією та окремими підрозділами Збройних сил Росії. 7 серпня 2014-го у Київ надійшли розвіддані, що на територію України заходять батальйонні тактичні групи російської армії. Київ млів і ні на що не відважувався.

У ніч на 25 серпня, як зазначалося у звіті нашого Генерального штабу, Росія ввела на територію України ще вісім батальйонних тактичних груп чисельністю 4000 чоловік. Унаслідок цього противник отримав кількісну перевагу та зміг оточити наші війська під Іловайськом. Ще раніше, 11 липня дії російських військ призвели до створення Південного «котла», куди потрапили прикордонники, а також ослаблені втратами підрозділи 24, 51, 72 і 79 бригад ЗСУ. Найбільше втрат вони зазнали від ударів артилерії з території Росії.

Отже, замість розгрому терористів і окупантів ми зазнали величезних утрат. Причину цього Генштаб пояснив так: «Керівництво АТО і його штаб не чекало, що Російська Федерація почне окупацію України регулярними військами без оголошення війни». Таке пояснення неприйнятне. У сучасному світі держави, буває, чинять воєнну агресію, але не визнають свою причетність до неї, побоюючись міжнародних санкцій. Тому міністерство оборони і Генштаб не повинні були очікувати від Росії офіційного оголошення війни, а, згідно Ст. 17 Конституції, мали налагоджувати оборону, захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканість України.

Провали в розвідці, зв’язку, в організаційно-штатній структурі військ, провали в мобілізації, оперативній і бойовий підготовці, незадовільне топографічне забезпечення – все це на совісті Генерального штабу ЗС України. Переконаний, що начальник Генштабу уяви не мав тоді й досі не має, що таке Центр бойового управління, оперативні зведення і т.п.

Однак чим особливо важливим був серпень 2014 року? Не тільки нашими втратами. Цим місяцем завершились наші попередні перемоги над противником на окремих ділянках бойових дій. Почався воєнний збройний конфлікт між Росією і Україною. У виступах найвищих посадових осіб в Україні, а також за кордоном з’явилось слово «війна». За своїм соціально-політичним і стратегічним змістом будь-яка війна є воєнно-політичним конфліктом, який, у свою чергу, буває високої, середньої і низької інтенсивності.

На Донбасі триває російсько-український воєнно-політичний конфлікт низької інтенсивності. Тут ведуть бойові дії проти України незаконні військові формування, створені заколотниками, зрадниками, бандитами із громадян України та цивільних громадян Росії, а також регулярні війська Російської Федерації.

Конфлікт низької інтенсивності може розростися до конфлікту середньої інтенсивності у випадку надання Донбасу «особливого статусу». Після цього такого ж статусу почнуть також домагатися й інші південно-східні, потім і західні області, незалежно про який статус і як буде написано в законах чи Конституції України. Це може призвести до громадянської війни й розпаду України, а також посіє хаос у Східній Європі. Тут і випливе «Новороссия», чого так домагається Росія. Україна стане здобиччю Росії: від східних сіл Луганської області – до Карпат і Чопа. Тому про «особливий статус Донбасу» ми маємо забути назавжди, коли не хочемо втратити Україну.

Керівництво держави зобов’язане, згідно чинної Конституції, доручити захист України нашим Збройним Силам. Відповідно, треба усунути від керівництва військами всіх сторонніх осіб. Призначення міліцейських генералів на посаду міністра оборони неприпустиме. Збройним Силам потрібен грамотний і вольовий начальник Генерального Штабу. Армії потрібні фахівці з тилу та озброєння, які мають академічну освіту і досвід служби за фахом, а не напівписьменні бізнесмени чи люди, призначені за партійною квотою.

Хочу сказати декілька слів Президенту України. Нам відомо п’ять кровопролитних воєн за останні десятиліття. Дві війни США та інших членів НАТО проти Іраку та одна проти Югославії. Дві війни проти Афганістану, друга з яких ще не закінчилася. Накажіть міністрові оборони чи начальнику Генерального Штабу покласти Вам на стіл інформацію по кожній з цих війн на 3-4 сторінках. Її узагальнення дасть змогу зрозуміти, як треба будувати нові Збройні сили України, до якої війні готувати армію і населення країни. Якщо вони цього матеріалу надати неспроможні, зверніться до Інституту стратегічних досліджень, який забезпечує інформацією РНБО і повинен їх мати і надати Вам. Ми маємо усвідомити, якими повинні бути нові Збройні Сили України та негайно взятися за їх будівництво. Від цього залежить доля українського народу і Ваша особиста.

На жаль, схвалений Радою національної безпеки і оборони та підписаний Вами Стратегічний оборонний бюлетень, що визначає основні завдання і напрями реформування оборонної сфери України на період до 2020 року, скеровує нас на хибний шлях.

Першою надзвичайно важливою проблемою, яку треба негайно вирішити, є проблема відсутності організаційно-штатної структури Армії та інших видів спеціальних військ, що беруть участь у боях.

Чи є у нас хоч один повноцінний механізований полк чисельністю 2 тис. 300 – 2 тис. 500 чоловік? Ні! Чи є у нас механізована бригада чисельністю 5 тис. 500 – 7 тис. чоловік? Ні! Є кілька бригад чисельністю до 2 тис. чоловік. Ці нинішні «бригади», а насправді погано укомплектовані й слабо підготовлені мотострілецькі полки, домогтися стратегічного успіху в наступальній операції нездатні.

Бригада – це з’єднання, а не частина. Вона складається з полків і окремих батальйонів і дивізіонів. У тому числі і з окремих танкових батальйонів. (Я про дивізію зараз писати не буду, хоча зауважу, що це з’єднання може складатися з полків, бригад і окремих частин). Тому всі частини, які називають «бригадами», необхідно терміново доукомплектувати підготовленими резервами виключно за необхідними спеціальностями та довести чисельність їхнього особового складу до 5,500 – 7 тисяч воїнів.

Коротко розписую штат бригади.

В основі:

– механізований полк чисельністю 2500 воїнів;

– артилерійський полк у складі двох гаубичних і гарматного дивізіонів;

– два окремі механізовані батальйони по 500 воїнів;

– окремий танковий батальйон, 51 танк;

– окремий дивізіон РСЗО;

– окремий зенітно-ракетний дивізіон;

– окремий інженерно-саперний батальйон;

– окрема рота зв’язку;

– окрема медична рота;

– підрозділи тилу і озброєння.

Це й буде Перша механізована бригада нових ЗС України. Вона потрібна для відновлення нашого державного кордону на Сході. Бригаду повинна підтримувати на час бойових дій артилерійська бригада. Після відновлення російсько-українського кордону механізована бригада обладнає за 5-7 км від кордону чотири батальйонні райони оборони. Відстань між батальйонами по фронту – не більше 7 км. Один механізований батальйон складе другий ешелон бригади. Після закінчення воєнних дій на Донбасі Перша механізована бригада повинна стати гарнізоном у місті Слов’янськ.

Таких бригад потрібно створити не менше п’яти. Бригад чисельністю 5,5 тис. чоловік − повинно бути сім. Після цього необхідно провести бойове злагодження кожної, виділяючи на це один місяць. Для командирів рівня армія-корпус і командирів бригад провести не менше 3-4 командно-штабних тренувань. За необхідності на теоретичну підготовку керівного складу виділити 30 годин на лекції і семінари.

Спеціальна група генералів і офіцерів має готувати методичний матеріал, а також топографічні карти з кодуванням, переговорні таблиці. Це буде учбовий матеріал. Для бою готувати окремі документи і засоби зв’язку, дотримуючись при цьому абсолютної секретності.

На Харківському полігоні необхідно підготувати 150 танків і танкових екіпажів і стільки ж в учбовому центрі «Десна». Крім цього, слід задіяти спеціалістів із танкових заводів та екіпажі танків, привести в бойову готовність не менше 300 танків.

Враховуючи те, що в ході бойових дій утрачено значну частину артилерії і майже нічого не зроблено, щоб надати військам нові зразки артилерії, необхідно терміново підготувати 300 танків Т-54 і Т-55, а також екіпажі для них. Ці танки, маючи нарізну гармату, здатні вести вогонь із закритих вогневих позицій для підтримки наступаючих військ, чи в обороні.

Щоб зменшити підрив техніки на мінах, необхідно на північному напрямку мати не менше 30 екіпажів танків, навчених діяти з протимінними тралами.

В артилерійській академії слід додатково підготувати 60 командирів артилерійських батарей і 60 старших офіцерів на батареї, а також не менше 50 офіцерів-коригувальників.

У Харківському авіаційному університеті підготувати не менше 60 офіцерів-навідників авіації. Вони повинні бути в кожному батальйоні першого ешелону.

Слід організувати хоча б одне спільне заняття, на якому б льотчики виклали свої вимоги до авіанавідників. У підрозділі повинні бути засоби вказання цілей атакуючому пілотові, а також засоби позначення переднього краю своїх військ. Над ціллю пілот при виконанні завдання повинен бути не більше 15 секунд.

Щоб не повторилися безглузді втрати нами літальних апаратів та екіпажів, слід суворо заборонити посилати літаки (вертольоти) для виконання завдань на ціль без придушення ворожих засобів ППО, наявності авіанавідника, засобів указання цілей і позначення розташування своїх військ.

ЩОДО РОЗВІДКИ. Найбільші втрати в боях ми мали з причини вкрай погано організованої розвідки. Особливу увагу слід приділити підготовці та перекиданню на окуповані території диверсійно-розвідувальних груп. Вони повинні діяти у кожному районі, кожному кварталі Донецька і Луганська. Їх основна зброя – ніж і пістолет з глушником. Члени терористичних угруповань та представники окупаційної адміністрації різного рівня мають у страху перед ними тікати з Донецька і Луганська в поле, де їх зустрінуть війська, або ж свою смерть вони знайдуть у власній квартирі чи на вулиці.

Коли я пишу про бригади, то маю надію, що із 12 механізованих бригад буде створено 4 армійські корпуси, а вони стануть основою створення Першої польової армії. На її базі має бути створений Східний військовий округ. Правда, до штатів армійських корпусів і армії доведеться додати ще ряд з’єднань і частин.

Два армійських корпуси зі складу Першої польової армії мають діяти в північних районах Донбасу, один − у південному районі, а один бути у резерві й стояти в районах, рівновіддалених від Донецька і Харкова. Доцільно створення армії доручити командувачу Сухопутними військами, який буде спиратися на свій штаб. Це на період звільнення окупованих районів Донбасу. Можливо, на базі командування Сухопутних військ варто створити окреме командування армії. Можуть бути й інші варіанти.

Коли будуть виконуватись ці заходи, негайно треба посилити сектори резервами – не менше механізованого батальйону, танкового батальйону, артилерійського дивізіону, протитанкового дивізіону. Зараз противник по всьому периметру веде розвідку і шукає слабкі місця нашої оборони. Прорив можливий будь-коли. Терміново потрібен резерв. У зв’язку з цим Сьома хвиля мобілізації має початися негайно. Це вимагає від влади посилити агітаційно-пропагандистську роботу серед населення й не тільки. Насамперед влада повинна полегшити життя своїх громадян, зменшити податковий тиск, ціни на газ, електроенергію, на житло. Люди, які йдуть на фронт, мають відчути турботу держави про них та їхні сім’ї.

Нинішні міністр оборони і начальник Генерального штабу хочуть обійтись малим призивом і контрактниками. Це провал звільнення Донбасу. Військо, укомплектоване тільки контрактниками, перемоги нам не здобуде.

На формування Польової армії нам потрібно один місяць, на її підготовку – ще 45 днів. Ця армія нікого не буде оточувати. Вона вийде на державний кордон, а це пункт 9 Мінських домовленостей. Усі інші пункти будуть виконані за 2 місяці. Вихід ЗС України наприкінці літа 2016 року на державний кордон вирішить усе.

Керувати бойовими діями в Донбасі в умовах воєнного конфлікту Росії проти України повинні генерали ЗС України, а не міліцейські. На напрямку дій військ зі звільнення української території від окупантів необхідно створити агітаційно-пропагандистські загони для роботи серед населення. Досвід бойових дій в Афганістані показує, що їх слід надійно охороняти.

Ми маємо шахтарям і трактористам Донбасу запропонувати мир і роботу, зарплати і пенсії, ремонт житла, мостів, доріг, шкіл і лікарень. Нашими союзниками мають бути директори шахт, заводів, комбінатів, але насамперед звичайні українські люди.

Наприкінці хочу наголосити, що ніякі «миротворці», «зелені берети» чи «блакитні шоломи», представники ОБСЄ, ніхто нам для нас не поверне нашу землю. Так само марно сподіватися на те, що в один гарний день президент Росії В.Путін зачитає своїм військам у Донбасі наказ: тихо й мирно повернутися додому. Такого не буде. Вони нікуди не підуть. Це ми, Українська Армія, маємо їх поховати в українській землі.

Кожен, хто вміє і хоче слухати, повинен почути президента США Б.Обаму. У кулуарах саміту «Великої сімки» в Баварії він сказав прем’єр-міністру Іраку Хайдеру Абаді так: «Іракці самі повинні зробити лад у своїй державі!».

Це мав почути й наш Президент і зробити відповідні висновки для себе. Адже офіцери й солдати вимагають гнати російських окупантів з України.

Бо ми є козацького роду! Потрібна лише рішучість і відповідні дії очільників держави. Тому – дійте!"

Олексій ЛАВРЕНЮК, генерал-лейтенант

Довідка: Лавренюк Олексій Васильович, генерал-лейтенант (1993). Народився 29.12.1940 в с.Лідихівка Теофіпольського району Хмельницької області. Українець. Закінчив Ленінградське вище загальновійськове училище (1960 –1964), Військову академію ім. М.В.Фрунзе (1969 – 1972), Академію Ґенштабу ЗС СРСР (1978 – 1980). Із 05.1981 р. по 11.1983 р. – начальник оперативного відділу – заступник начальника штабу 40-ї армії, з 11.1983 р. по 05.1985 –начальник оперативного управління штабу ТуркВО, заступник начальника штабу ТуркВО. Учасник війни в ДРА. Керівник великих операцій радянсько-афганських військ. Повернувся з Афганістану до України у травні 1985 р. Учасник ліквідації аварії на ЧАЕС у 1986 р. У 1992 – 1994 роках – начальник управління підготовки ЗС та інспекції Ґенштабу ЗС України. 04.1994 – 12.1998 – начальник кафедри стратегії Академії ЗС України.

джерело:http://ukrpohliad.org/analytics/urok-peremogy.html

Боже слово для заробітчан в Італії

admin — Sat, 04 Jun 2016 07:36:41 GMT

Всі ми знаємо, як скороплинне наше земне життя. Як кожний день проходить, а здається ніби пролетів рік. Особливо для людей, які проживають далеко від рідного дому.

Потреба в душевному спокої для заробітчан досить велика.$CUT$

Оскільки не маючи душевного спокою, перебуваючи постійно в стресовій ситуації заробітчани, і не тільки, знаходяться в групі ризику.

А тому з Божого благословіння та після довготривалих перемовин між ієрархами італійської та української церков - до Ламеції Терме (і не тільки), що на півдні Італії, було призначено для служіння вірним української церкви о.Тараса зі Львівщини.

Священнослужитель, який починав своє служіння Богу дяком (отримавши відповідну освіту) та перебуває на службі більше п’ятнадцяти років, заслуговує довіри.

о.Тарас в Україні, паралельно із священничими обов’язками опікувався душевним спокоєм наших поранених воїнів, що в шпиталях - оскільки є ще капеланом, а також займався волонтерською діяльністю, збираючи гуманітарну допомогу та супроводжуючи її в зону бойових дій – на фронт, де продовжується війна з північним сусідом.

Відразу через пару днів по приїзду, 15 травня, о.Тарас мав честь прийняти участь у святковій Службі Божій присвяченій першому причастю італійських діток. Також був запрошений до участі в євхаристійному конґресі, який проходив в Ламеція Терме.

Служби Божі проводяться в місцевій церкві SS.Maria delle Grazie (Lamezia Terme Sambiase, prov.Catanzaro, Calabria), кожної суботи та неділі о 09.00 год., а також по потребі вірних.

В соціальних мережах «Фейсбук» та «Однокласники» було створено групи «Українська церква Калабрії», де учасники групи зможуть отримувати відповіді на наболілі питання, а також підтримувати постійних зв'язок з о.Тарасом, який ласкаво запрошує усіх вірних на богослужіння та приєднуватися до участі в спільній молитві.

Слава Україні!

Воскресіння Христове для України, як символ перемоги над ворогом

admin — Sat, 30 Apr 2016 20:02:13 GMT

Після перемоги над фашизмом в 1945 році, здавалося для України настали спокійні мирні часи, не дивлячись на гоніння та концентраційні табори на безмежних теренах, почившого в Бозі штучного утворення, радянського союзу.$CUT$

Але майже через 70 років, на нашу землю без оголошення війни вдерся ворог, який називав себе братом – північний сусід, який привласнивши чужу історію назвав себе Росією.

Другий рік поспіль, наша земля здригається від звуків канонад, від пострілів які сіють смерть.

Втретє святкування Воскресіння Христового, відбувається в напрузі.

Сльози та крик від розпачу матерів, батьків, дружин, дітей за своїми рідними розривають душі та обов’язково будуть почуті на небесах. Розплата не минуча.
Не буде прощення катам українського народу - нащадкам московитів, яких завезли на східну Україну попередньо винищивши місцеве населення та їхнім керівникам...

В любому випадку ми, українці, повинні іти вперед та докладати максимум зусиль для відстоювання територіальної цілісності нашої держави, для її відбудови. Не чекаючи рішення політичної верхівки, для якої війна - прибутковий бізнес з ворогом....

З вірою в Господа, в Його Воскресіння ми повинні пам’ятати, що майбутнє України в наших руках, а також те що Христос Воскрес - Воскресне Україна.

Із Великодніми святами усіх земляків та всіх тих, хто відносить себе до українців не за громадянством, а за покликом душі та серця.

Христос Вокрес!
Воістину Воскрес!

З найкращими побажаннями

Українська правозахисна організація

в Італії «Свобода та Справедливість»

Свободу Надії Савченко та іншим політв’язням!

admin — Mon, 07 Mar 2016 08:56:49 GMT

Ось вже скоро два роки, як в полоні та в тюрмі у московитів знаходиться, тендітна жінка з міцним духом та характером, військовослужбовець ЗСУ Надія Савченко.

Два роки морального тиску, два роки недоспаних ночей через видумані звинувачення, які не мають підстав.$CUT$

Як і інші українські політичні в’язні, що знаходяться в буцеґарнях кремлівських вождів Надія не падає духом, та не втрачає надію.

Надію на свободу та допомогу в першу чергу очільників України, а вже в другу чергу світових лідерів.

Хочеться сподіватися, що влада України докладе максимум зусиль для звільнення Надії Савченко, а в подальшому і для звільнення всіх наших побратимів, як от Олег Сенцов, Геннадій Афанасьєв, Микола Карпюк, Станіслав Клих, Олександр Кольченко, Юрій Солошенко, Олексій Чирній, Олександр Костенко, Сергій Литвинов і Валентин Виговський, що знаходяться в неволі за такими ж, як і Надія видуманими звинуваченнями.

Воля або смерть!

Україна понад усе!

Допоможемо вдові Романа Фурика

admin — Sat, 16 Jan 2016 14:56:58 GMT

Як в народі кажуть «День меркне від ночі, а чоловік — від горя» або

«Журба та горе з ніг звалять, а біда землею привалить»

Минув рік з дня загибелі Романа Фурика – добровольця, простого бійця національної гвардії, підполковника міліції у відставці, справжнього патріота, справжнього Героя.$CUT$

В день похорону відспівали «Вічная пам’ять». А далі, розійшлися по своїх домівках. У кожного свої проблеми.
Але не треба забувати, що за кожною смертю Героя продовжується життя Його найближчих – батьків, дружин, дітей.
Якщо вже так сталося, що в час біди чоловік став на захист своєї держави та віддав за неї життя – прямий обов’язок держави цікавитися та турбуватися потребами родин полеглих Героїв.

Так і в випадку Романа Фурика.

Через три місяці після загибелі чоловіка вдова Уляна, отримала новий удар – важку хворобу. Хворобу, яка в медичній термінології зветься саркомою та з якою вона бореться ось вже на протязі 9-ти місяців. Через свою скромність (знаю її особисто) не звертається за допомогою до людей, а тим паче до держави.

Держава ж, рада старатися…Немає людини – немає проблем. Немає Патріота – і поготів.

Держава повинна завдячувати Патріотам, що існує як держава…З усіма відповідними наслідками.

Велике прохання до всіх небайдужих, в міру своїх можливостей, допомогти Уляні Василівні Фурик – вдові, полеглого в бою за цілісність нашої неньки України, подолати страшну недугу…

Як кажуть «з миру по нитці – бідному сорочка», так і в даному випадку, щоб діти та онуки мали мамусю та бабусю, якщо татко та дідусь віддав своє життя за наш з вами спокійний сон.

Оскільки Уляна Василівна доволі скромна жінка, за неї просить оточення…

Реквізити для допомоги:
картка ПриватБанк № 4149 4978 3625 8592,
ОщадБанк № 5167 4900 5047 9147 на ім'я Фурик Уляна Василівна.
Контактний телефон 096 91 18 315

Додатково: https://www.facebook.com/hruptyndianavasulivna

З повагою УПГОІ «Свобода та Справедливість»

Хто вічно буде в нашій пам'яті та в серці

admin — Sat, 09 Jan 2016 00:26:52 GMT

Хто б там що не казав, але час не гоїть рани на серці та в душі.

Сьогодні минає рік з дня загибелі Романа Степановича Фурика.$CUT$

Вірного та прекрасного друга, люблячого чоловіка та батька для своєї дружини та дітей, доброго сина для матері.

Ромчик, як і тисячі інших наших воїнів, поклали життя за цілісність нашої держави, за те щоб Україна таки існувала на карті світу, щоб з нею рахувалися.

І як би не хотілося різним імперіям, ворогам як внутрішнім так і зовнішнім - Україна наша Була, Є і Буде, допоки буде битися в грудях серце справжнього патріота.

В пам’ять Романа та всіх інших героїв короткий експромт

"Хто вічно буде в нашій пам’яті та серці"

Немає гіршого, ніж сльози батьків,

Що відпровадять в шлях останній свою дитину.

Бо Господь Бог ось так звелів,

А для прощання мало і години.

Немає гіршого від болю, що болітиме довічно,

Коли дружина проводить коханого в останню путь.

Коли здавалось мали б жити вічно

Та всі життєві негаразди разом перейдуть.

Немає болю гіршого, від сліз дитячих

Коли навколішки прощаються із батьком, а батько у труні.

Коли вже татко не порадить, не погладить,

Коли татусь вже тут не буде більше на землі.

Чому ж цей світ такий не справедливий,

Що кращі з кращих, так рано залишають нас?

Що на одній частині України веселяться, п’ють, гуляють

На іншій же, рятують Україну і Донбас.

Донбас – це Україна. Була, Є і Буде

Якби вже клятий ворог не хотів.

Своїх героїв нащадки не забудуть,

А ми живі і поготів.

Ми згуртуватися повинні, в цьому наша міць і сила,

Об це не раз вже ворог зуби поламав.

Прийшов до нас з мечем, копай собі могилу

І тим хто на війну тебе «благословляв».

Лелію я надію, сподіваюсь

Що ті хто, проти нас підступно, розпочав війну

Горітимуть у пеклі та кричатимуть «Я каюсь,

За те що сотворив і загубив я душу не одну».

Господь можливо їх простить, Але не буде

Прощення, не дадуть дружини та батьки,

Що втратили своїх чоловіків, дітей, татів.. О, добрі люди.

Героям нашим вічна пам’ять й слава на віки!!!

********************************

Україно, не спи. Україно прокинься

Та згуртуйся, щоб ворогу дати бій.

Що так нагло, підступно на нашу землю вдерся

І кричить, що боронить він "народ свой".

"Народ свой», що до України

Із далеких московитських земель завезли.

Українців ж нахабно звели в могили

Щоб у їхніх господах панувати могли.

І нащадки катів українського люду,

Ще й сьогодні не хочуть змиритися з тим,

Що Україна єдина, була, є і буде

На завжди і на зло усім…

*************

Анатолій Ост.

Січень 2016 року.

P.S. В день похорону Романа, на сайті було розміщено статтю "Пам'яті ДРУГА Романа Фурика", з якою можна ознайомитися за посиланням http://outdu.ucoz.org/news/pam_39_jati_druga_romana_furika/2015-01-13-131