В котрий раз переглядаєш новини з фронту, в котрий же раз піддаєш сумніву адекватність  керівництва АТО та МО.

Неодноразово наголошувалося на визнанні подій, на сході України, війною.

Неодноразово лунали пропозиції від розумних людей – ввести військовий стан в окремо взятих областях. Чим зменшилися втрати особового складу військових та добровольчих підрозділів, чим була б змога в повному обсязі задіяти усю військову силу для швидкого припинення війни, яка ще не набрала масштабних обертів.

Але ні. Віз і сьогодні там. Не хоче влада з подачі генералітету, який прислуговував режиму Януковича, прислухатися до думок незалежних експертів, не хоче зменшити кількість смертей наших воїнів. Адже на великий рахунок – життя воїна України, для влади ні чого не варте. Як не варте життя  простого  громадянина, ба навіть людини яка по вині держави опинилася на самому дні суспільства. Бо ні для кого не секрет, що більшість так званих бомжів, стали бомжами не за власним бажанням, позбувшись житла та документів.  Влада про це не знала? Знала однозначно. Але ніяких мір не прийняла для захисту цієї категорії людей, для покарання безпосередньо винних в аферах з житлом. Постає питання, чому? Відповідь банальна, яка лежить на поверхні – корупція роз′їла всі гілки влади. Яка зобов′язана служити народу!!!

Але терпінню є межі. Як кажуть в народі : «Скільки ниточці не витися – кінець все рівно буде».

Яскравий приклад  доведених до межі, приклад військових що боронять нашу державу від сусіда-агресора. Людей, які тільки дякуючи диву та Божому захистку залишаються на сьогоднішній день живі, одночасно ховаючи своїх полеглих друзів. Друзів, які по вині бездарного військового керівництва віддали свої життя на полі бою.

Межа терпіння. Скільки вона буде тривати?

І хто відповість за сотні полеглих та тисячі поранених наших громадян?

Путін та його банда? Само собою. Всьому свій час…А цей час не далеко.

А от наші генералики? Чому в керівництві підрозділами та складання військових операцій не прислухаються думки простих військових? Військових які не в кабінетах, а в польових умовах бачать реальний стан речей. Які ніколи не скажуть своїм підлеглим, що проситимуть про допомогу та підтримку : «А вас там не повинно бути»…

Як підтвердження слів автора, наводимо відео в якому подано думку військових спецпризначенців. Думку – крик душі. А можливо і розчарування в діях влади. Але не дивлячись ні на що, вони не відступлять, не здадуть Україну. Бо для них - Україна понад усе!

Слава Україні!!!

Слава Героям!!!