В продовження теми російськомовних патріотів України...

Так складалося останніми віками, а особливо з часу створення СРСР та його 70-ти річного панування, що фактично все українське знищувалося, зокрема мова.

Як не дивно буде виглядати та звучати, але значного утиску українська мова зазнала на сході нашої України. На противагу цьому на заході України, українська мова та українські традиції було збережено та донесено до наших днів не дивлячись на те, що Західна Україна значний час перебувала під різними імперіями.

Східна Україна потерпала через значне винищення совітами корінного населення та заселення асоціальним елементом з Росії. Про яке збереження українських традицій та мови можна було вести бесіду, якщо вони з собою завезли «лапті», «щі»…

Але в такий скрутний час для України, на сході нашої держави є патріоти. Ті ж самі російськомовні українці, які всією душею переживають за свою землю та по мірі своїх можливостей, стараються допомагати в ім'я перемоги.

Як приклад патріота, що розмовляє російською мовою, але думає українською – уроджений славного міста Дніпропетровськ Валерій Волосов.

Як він коротко написав про себе:

«Уроженец славного украинского города Днепропетровска. Ради него перепел классика А.С.Пушкина.

«По странам, городам ведет меня судьбина!

И к счастью путь по прежнему не прост.

И знаю я, что мир мне не чужбина-

Отечество моё Днепропетровск!»  

Мне сегодня 65лет. Сам удивляюсь, как удалось дожить до таких лет. Буду пробовать дальше. Стихов никогда до шестидесяти лет не писал, а учился, служил в армии, окончил Днепропетровский университет. Как биолог, какое-то время занимался наукой в продуктивном животноводстве. Преподавал в школе. Затем работал в управлении сельского хозяйства, где поднаторел в мовi, на которой бы разговаривал, было бы с кем! Затем работал на станции по болезням животных. С развалом Союза занимался предпринимательством и бизнесом. Одиннадцать лет живу в Германии. На шестидесятилетие мне подарили телефон с функцией Т9. Я попробовал писать и неожиданно слова начали складываться в стихи. Когда я прочитал знакомым, мне задавали один вопрос: "Валера, а чьи это стихи?" Вопрос о чем писать у меня не возникал. Решил писать о происходящих событиях. Так получилась эротико-политическая трилогия "О трёх великих развратниках". Это лето я провёл на родине и когда случилось чудовищное преступление российской военщины, уничтожившее рейс МН17, закупил продукты, включил кондиционер и четверо суток писал "Три некролога". Всё писалось на базе данных прессы. Фото ребёнка, лежащего крестиком, в луже крови, описание индонезийских студентов, обучавшихся на гранты Индонезии. Двое собирались жениться. О профессорах знаете сами. После этого стихотворения я пока утратил способность к стихосложению и только поглощен этим трагическим фактом!».

Варте уваги поетичне надбання В.Волосова, що пов'язане з трагічними подіями на сході України. В даному вірші, розкривається оголений нерв небайдужої людини. Людини, що називає речі своїми іменами та передає біль втрат.

Короткий відеоролик, відзнятий в Німеччині  з Валерієм Волосовим можна переглянути з 9хв.42сек., оскільки перші 9 з лишнім хвилин, журналіст бере інтерв'ю в пересічних мешканців міста, щоб взнати їхнє відношення до подій в Україні.