Наскільки тяжко ненавидіти все, що пов´язане з Україною. Який "тяжкий" труд у "нашої" п´ятої колони. Все працюють та працюють в поті лиця - відпрацьовують "свої" тридцять срібних.
В нашій державі Україна - їм не подобається все українське, їм не подобаються всі ті хто рахує себе українцем. Врешті-решт їм поперек горла стала мова. Мова, яка формувалася віками, яка сформувала націю. Знищення мови - це автоматичне знищення нації, тобто нас з вами. А якщо немає нації то немає народу. Якщо немає народу то залишаться безцінний скарб - наша Богом дана земля. Яка завжди була та залишається смачним шматочком пирога.
Нас автоматично хочуть зробити вигнанцями. Скільки було завойовників, скільки було "визволителів". Зокрема останні "визволителі" вирішили нас українців ощасливити, роблячи все для того щоб вичавити з нас українця.
Як ми можемо залишатися осторонь нагальних проблем чи то мовних, чи то соціальних. Пора всім нам вирвати відчуття байдужості. Та, не дивлячись на власні життєві та матеріальні негаразди, стати рушійною силою для змін в нашій державі. А щоб стати цією рушійною силою - необхідно почати з себе та об´єднуватися з однодумцями. Як це роблять російськомовні українські націоналісти.
Вставати пліч-о-пліч та об´єднуватися заради національної ідеї, як це колись робили наші предки. Повинні захистити своє елементарне ПРАВО на рідну мову та на своє майбутнє. В інакшому випадку у нас майбутнього не буде. (зображення взято з сайту http://vk.com/photo-20409201_294471297)
