Війна на сході Україні, з кожним днем набирає все більше обертів.
Війна, яку українська влада боязко називає АТО (антитерористична операція).
Хоча і сліпому давно вже зрозуміло, що в Україні іде війна. Війна нового типу, гібридна.
Війна, без оголошення війни. Гинуть невинні люди, гинуть захисники Вітчизни. Коли найманці з сусідньої держави допомагають купці знахабнілих українофобів та ненависників, підступним чином змінити спокійне життя на жахіття.
Так звані гиркіни-стрєлкови, можаєви, бородаї, безлери – люди, які втратили усі людські цінності, люди які отримують насолоду від вбивств, люди у яких немає нічого святого.
А що може бути святіше за людське життя? Хоча до перерахованих персонажів, правильніше буде застосовувати визначення – нелюди.
Воріг ступив на нашу землю, українську землю з єдиною метою – з метою загарбання та можливого примусу до «дружби». Як це робилося їхніми предками татаро-монголами, російською та совіцькою імперіями.
Україна, як прямий спадкоємець Київської Русі – як кістка в горлі для Путіна та його холуїв.
Але історія доводить що нічого доброго, з нав'язаної москалями дружби, не виходить. Від такої «любові поневоленої та насильницької» плоду кохання не буде. А будуть одні страждання.
Як з боку терористів, сепаратистів є найманці з Росії. Так на захист територіальної цілісності України та її незалежності стали під одне знамено разом з українцями громадяни багатьох європейських країн, а саме з Італії, Швеції, Фінляндії, країн дружньої Балтії та Франції, а також і з Росії. Не заради грошей, а заради справедливості, як вони самі кажуть.
Як розповідає французький ветеран війни в Хорватії, Ґастон Бессон, ним було зроблено заклик через мережу Фейсбук приєднатися та вступати в ряди добровольчого батальйону «АЗОВ», який підпорядковується Міністерству Внутрішніх справ. На даний момент очікується прибуття ще двадцяти чотирьох добровольців. Вимоги до кандидатів прості – патріотизм та відданість національній ідеї України та обов'язкове бажання залишитися живим (фанатикам війни відразу ж відмовляють).
Серед європейських добровольців можна познайомитися з італійцем Франческо Ф., який залишив роботу менеджером та сім'ю, для того щоб боротися пліч-о-пліч з своїми побратимами по Майдану проти проросійських найманців та терористів.
В куленепробивному жилеті, з балаклавою чорного кольору на голові та в темних сонцезахисних окулярах, італієць опускається на одне коліно щоб зайняти вигідну та стійку позицію для стрільби з автомата Калашникова і натискає на спусковий гачок. Після чого спокійно піднімається та змінює ріжок з набоями для продовження стрільби.
Фраческо, 53 роки, італійський доброволець батальйону «АЗОВ», якого всі називають «дон» або «дядько».
«На барикадах Майдану, я просто був зачарований духом народної революції – розповідає доброволець в чорному береті – і був разом з молодими людьми з Правого сектору, які стояли з щитами середньовічним написами та жіночками, що приносили чай при температурі мінус 17 градусів, а також дівчатами, що розливали бензин в порожні пляшки, щоб перетворити їх на коктейлі молотова».
В сімдесяті роки, в Пізі, воював з національною Авангвардією а потім в молодіжному фронті, основної структури італійського громадського руху. Маючи диплом правознавця, працював менеджером перед тим, як вирушити до Києва.
Після анексії Криму та перевороту на сході України, вчиненого проросійськими сепаратистами з допомогою російських військових, Франческо вирішив записатися добровольцем та боротися в «Інтернаціональному легіоні», що створювався.
«В момент небезпеки, що мало місце весною, що мав робити я? Спокійно сидіти в себе в дома в Італії та покинути своїх друзів по Майдану напризволяще? Як кажемо, ми в Італії :«Тепер комедія закінчилася. Тепер це більше не гра»».
«Ми всі європейські добровольці. Навіть сигарети ми купуємо за власні гроші»
«Отримати досвід, такий як цей, мріяв все життя. І ми хочемо, щоб Україна була унітарною державою, ба незалежною не тільки від Росії, але і від НАТО та в результаті і від Європейського Союзу».
Слава Україні!!!
Героям Слава!!!
Україна понад усе!!!
Джерело http://www.ilgiornale.it/static/reportage/ucraina/uomini_neri.htm