Не хочеться щоб склалася однобока думка, що в сучасній Росії всім без винятку «промито» мізки путінською пропагандою. Не всі росіяни, оцінюють події сучасності через призму чарки та нафтогазового рубля.
Яскравим прикладом, тверезомислячих людей в Росії є Андрій Макаревич, Лілія Ахеджакова, покійна Валерія Новодворська (які рішуче виступили та виступають проти путінської та кремлівської політики).
В один ряд, з цими шанованими людьми, з сміливістю може стати і Андрій Орлов – відомий російський поет, який народився в Пермському краї, проживає в Москві, публікується під псевдонімом Орлуша. Поет-бунтар, поет-протест.
Пропонуємо до уваги його черговий твір. Твір, як оголений нерв в сучасній Росії.
Свій новий вірш автор присвятив трагедії, яка сталася в небі над Україною – коли терористи збили пасажирський авіалайнер Малазійських авіаліній МН-17 з 298 пасажирами на борту, серед яких було 83 дитини.
Реквием по MH-17
Что бы и кого я ни любил,
Говорю ответственно и хмуро:
Я - один из тех, кто подло сбил
Самолет, летевший до Лумпура.
Нету у меня страны иной,
И сегодня, как ни горько это,
Я национальности одной
С так умело пущенной ракетой.
Я сейчас на первых полосах
Мировых газет, жесток и страшен,
Я и сам себе внушаю страх
Тем, что я частица слова RUSSIAN.
Я национальности одной
С тем, кто говорит, что "не хотели",
С тем, кто в небе над чужой страной
Выбирал без сожаленья цели.
Прозвучит кощунственно и зло
Эта запоздалая банальность:
Может, мне с тобой не повезло,
А тебе - со мной, национальность?
Мой народ, который позабыл
И простил себе себяубийство,
Я вчера с тобою вместе сбил
Лайнер в украинском небе чистом.
Да, сегодня я - один из них,
Тех, кто мне противен, гнусен, гадок -
Тех, кто хочет, чтобы у других
Было больше взлетов, чем посадок.
Сбили все, кто весело в Facebook
Размещал зловещих орков лица,
Сбили те, кто установку "Бук"
Тайно гнал через свою границу.
Сбили те, кто словом вдохновлял,
Кто вооружал скота и хама,
Сбили те, кто мальчика распял
Между КВНом и рекламой.
"Боинг" никуда не долетел,
Но еще не кончились мученья:
Двести девяносто восемь тел
В Грабово, в плену у ополченья.
Кучки иностранных паспортов,
Тапки, шляпки, детские игрушки,
И проломлен трупом жалкий кров
Безымянной грабовской старушки.
Кто конкретно и откуда сбил,
Следствие, должно быть, установит,
Ну а я останусь тем, кем был -
Русским по рождению и крови.
И пока политиков умы
Не готовы для перезагрузки,
Я за них признаюсь: сбили мы.
Я - виновен, потому, что русский…
Андрей Орлов (Орлуша) 18.07.2014
|