Сьогодні 02 серпня святкується день ВДВ –  день високо-мобільних десантних військ.

В цей день, 84 роки тому, 1930 року вперше було проведено військовий експеримент з групового десантування. Група в кількості 12 чоловік, була успішно десантована з літака на навчаннях ВПС Московського військового округу, під Воронежем, з ініціативи Василя Пилиповича  Маргелова, який вважається засновником ВДВ.

Цим ризикованим експериментом, було вирішено питання переваги доставки військових підрозділів та їх великі можливості, пов′язані з надшвидким охопленням супротивника з повітря.

З цього часу відзначається День десантника.

Через три роки після вдалого експерименту, а саме в 1933 році, в Московському, Білоруському, Українському та Приволзькому військових округах було сформовано авіаційні батальйони особливого призначення.

А до літа 1941 року було закінчено формування особовим складом п′яти повітряно-десантних корпусів, загальною кількістю 10 тисяч кожний корпус, які успішно брали участь в боях проти німецько-фашистьських загарбників...

Слава та доблесть ВДВ, посідає окреме місце в сучасній історії України .
Представники яких успішно брали та беруть участь в миротворчих операціях під егідою ООН. Де проявляються найкращі сторони українського воїна.

В світлі подій, що мають місце в Україні, від середини березня 2014 року, коли Росія розпочала війну проти України - військові ВДВ також показують себе з найкращого боку проявляючи мужність, відвагу, самопожертву та відданість своїй Батьківщині.
Як правило ВДВ, за часів Радянського Союзу та і потім, виконувало роль смертників. Оскільки вони завжди ішли попереду інших родів військ та часто-густо змушені були виконувати непродумані накази високого начальства. Як приклад - розстріл в повітрі під час десантування в Афганістані Псковського полку ВДВ та інше.

ВДВ постійно на передовій, постійно в першому ешелоні для виконання завдань. Незважаючи на важкість поставлених завдань – все рівно на передовій.

Не дивлячись на нескінченну кількість полеглих з вини генералітету, який комфортно розмістився в кабінетах, десантники на передовій. Не дарма вони обрали для себе девіз - «Ніхто крім нас»

На відміну від керівників в генеральських лампасах, які сидять в штабах та складають плани військових операцій з максимальними втратами людського ресурсу – прості вояки самовіддано несуть свою повсякденну, нелегку службу.

Вічна слава Героям! Слава ВДВ!

Ніхто крім нас! За ВДВ!!!

P.S. Автор мав честь бути причетним до ВДВ. В свій час, готуючись до служби в ВДВ поступав в військове училище на відділ ВДВ, навчався в школі прапорщиків ВДВ (як її називали «школа Абвера» в/ч 55562 або 332 ш/п Литовська РСР, Гайжюнайський район, п/в Рукла). Час навчання та служби, а також підготовка отримана в ВДВ залишили свій позитивний слід на все життя.

Дякую!

Як посвята воїнам ВДВ  вірш:

        "Посвящение"

Кто в школе «абвера» не был

Тот многого не узнал,

Кто в школе «абвера» не был

Тот многое потерял.

Пески Гайжюная, болота

И не проходимая сыпь.

Когда на броске проклинать всех охота,

И хочется волком выть.

Когда портупея вгрызается в спину,

Под непосильным РД.

И  когда в ОЗК под солнцем палящим

Ты чувствуешь тягу к воде.

Напиться водицы хотя бы глоточек,

И снова двинуться в путь,

И молча во злости пошлешь ты все к черту

Назад же тебя не вернуть…

Никто кроме нас. Мы в этом едины,

Никто кроме нас  не дойдет до конца.

За  мир и покой родных и любимых,

Мы отдаем свои силы, сердца…

Кто в школе «абвера» не был,

Наверное  должен быть счастлив

Что не прошёл всего того, что нам пришлось перейти.

Но тот кто прошел - я уверен,

Другого бы не выбрал для себя пути…

Школа дала запас на всю жизнь

Здоровья и крепости духа.

Короче. Всех тех кто там был - с днем ВДВ,

Удачи ,любви и плеча надежного друга…

(из воспоминаний о событиях 24-летней давности)

Анатолий Остащук©

(Антонио Ост)

Италия

2012